Конспект уроку: Співвідношення об’ємів газів у хімічних реакціях. Обчислення об’ємних співвідношень газів за хімічними рівняннями.

І.Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

1.Відповісти письмово на питання:

1)    Порівняйте фізичні властивості алканів, алкенів і алкінів.

2)    Назвіть загальні хімічні властивості вуглеводів.

3)    Які реакції (приєднання, заміщення) характерні для алканів? Чому?

4)    Які реакції (приєднання, заміщення) характерні для алканів? Чому?

5)    З наведених на дошці речовин виберіть ті, що знебарвлюють бромну воду. Наведіть приклади рівнянь реакцій.

а) CH₃ - CH₂ - CH₃

б) СН₃ – СН = СН₂

в) CH₃ – CH - CH₃

               CH₃

г) CH₃≡CH

д)  CH₃ – C = CH₂

 

              CH₃

е) CH₂ - CH₂

 

    CH₂ – CН2

ІІ. Вивчення нового матеріалу

Лекція

Чому дорівнює молярний об’єм будь-якого газу за нормальних умов?

Усі гази однаково стискаються, мають однаковий термічний коефіцієнт розширення. Об’єми газів залежать не від розмірів окремих молекул, а від відстані між молекулами. Відстані між молекулами залежать від їх руху, енергії та, відповідно, температури.

На підставі цих законів і своїх досліджень італійський учений Амедео Авогадро сформулював закон:

В однакових об’ємах різних газів міститься однакова кількість молекул.

За звичайних умов газоподібні речовини мають молекулярну будову. Молекули газів дуже дрібні порівняно з відстанню між ними. Тому об’єм газу визначається не розміром частинок (молекул), а відстанню між ними, що для будь-якого газу приблизно однакова.

А. Авогадро зробив висновок, що, якщо взяти 1 моль, тобто 6,02 19²³ молекул будь-яких газів, то вони займатимуть однаковий об’єм. Але при цьому вимірюватися цей об’єм має за однакових умов, тобто за однакових температури й тиску.

Умови, за яких проводяться подібні розрахунки, назвали нормальними умовами.

Нормальні умови (н. у.):

T = 273 K або t = 0^оC;

P = 101,3 кПа або Р = 1 атм. = 760 мм рт. ст.

Об’єм 1 моль речовини називають молярним об’ємом (V_m). Для газів за нормальних умов він дорівнює 22,4 л/моль.

Відповідно до закону Авогадро,1 моль будь-якого газу займає однаковий об’єм, що за нормальних умов дорівнює 22,4 л/моль.

Отже, об’єми газоподібних реагентів і продуктів реакції співвідносяться як їх коефіцієнти в рівнянні реакції. Цю закономірність використовують для хімічних розрахунків.

ІІІ. Первинне застосування отриманих знань

1. Практика на прикладах

Завдання 1. Обчисліть об’єм хлору, що може приєднати 5 л етилену.

                                                                           _{5л        x}

                                         C₂H₄+Cl₂ g C₂H₄Cl₂

                                                                        ^{1моль                               1 моль}

Відповідь: 5 л хлору.

Завдання 2. Обчисліть, який об’єм кисню потрібен для спалювання 1 м³ метану.

                                                                    _{1м3         х}  

                                            СН₄+2О₂gСО₂+2Н₂О

                                                                          ^{1 моль     2 моль}

                                            V(CH₄)=2V(O₂)=2 (м³)

Відповідь: 2 м³ кисню.

Завдання 3. Обчисліть об’єм ацетилену, для повного гідрування якого витратили   20 л водню.

                                                                     _{х             20 л}

                                            С₂Н₂+2Н₂gС₂Н₆

                                                                  ^{1 моль                      1моль}

Відповідь: 10 л ацетилену.

2. Самостійна практика

        

Завдання 4. Обчисліть об’єм водню, який потрібен для повного гідрування речовини Х.

(Учні самостійно заповнюють таблицю, після закінчення роботи звіряють відповіді.)

Варіант	Об’єм речовини Х, л	Формула речовини Х	Рівняння гідрування	Об’єм водню, л
1	10	С3Н4
2	15	С2Н2
3	25	С2Н4
4	18	С3Н6
5	20	С3Н4
6	35	С2Н2
7	10	С4Н8
8	20	С3Н6
9	28	С2Н2
10	17	С2Н4

IV.Домашнє завдання

Опрацювати матеріал лекції, відповісти на запитання до неї, виконати вправи.

Конспект уроку: Хімічні властивості алкенів та алканів

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

1. Самостійна робота

Варіант І

1.Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

СН₄  → СН₃Сl → C₂H₆ →  C₂H₅Cl

  ↓                             ↓

C₂H₂                       C₂H₄

2. Обчисліть, який об'єм кисню (н.у.) знадобиться для спалювання 8,8г пропану. (11,2л)

Варіант ІІ

1. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

С₂H₆ → C₂H₅Br →  C₄H₁₀ → CO₂

   ↓                               ↓

C₂H₄                         C₄H₈

2. Обчисліть, який об'єм водню (н.у.) виділяється в результаті дегідрування 7,8 г бутану. (2,24 л)

ІІ. Вивчення нового матеріалу

1.Одержання етилену та ацетилену

1)                Одержання етилену дегідратацією етанолу в присутності концентрованої сульфатної кислоти:

                                                                 _t˚ 

С₂H₅OH(H₂SO₄(конц.)  →  C₂H₄ + H₂O

2)                Одержання ацетилену з кальцій карбіду:

CaC₂ + 2H₂O  →  C₂H₂ + Ca(OH)₂

2.Хімічні властивості алкенів і алкінів

Скласти порівняльну таблицю хімічних властивостей за матеріалом підручника § 22. Виписати тези до висновка.

! Реакція з бромною водою (Br₂) – якісна реакція на наявність кратного зв’язку!

Якщо атоми Карбону, які утворюють кратний зв’язок, з’єднані з різною кількістю атомів Гідрогену, то Гідроген із HCl або HBr приєднується до найбільш гідрогенізованого атома Карбону (того атома Карбону, біля якого атомів Гідрогену більше) – правило Марковнікова.

CH₂ = CH – CH₃ + HCl   →   CH₃ – CHCl – CH₃

CH ≡ C – CH₃ + HCl → CH₂ = CCl – CH₃

ІІІ. Первинне застосування отриманих знань

Тренувальні вправи

1) Запишіть рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етилену й ацетилену:

а) гідрування;

б) бромування ;

в) взаємодія з бромоводнем;

г) гідратація.

2) Поясніть, яка властивість ацетилену використовується під час зварювання металів?

IV. Домашнє завдання

Опрацювати матеріал § 22; письмово вправа 9 (с.151)

Творче завдання.  Підготувати повідомлення про застосування вуглеводнів.

Розвиток ключових компетентностей учнів на уроках хімії

засобами інтерактивних технологій

Особливості сьогодення вимагають від сучасної школи формування особистості, високоосвіченої, суспільно активної, творчої, конкурентоспроможної, яка  використовує знання як життєвий інструмент, генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення, вміє критично мислити, володіє комунікативними здібностями, впевнено відповідає на виклик нового тисячоліття. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами є орієнтація на розвиток компетентностей та створення ефективних механізмів їх упровадження.

Процес навчання і виховання намагаюся спрямовувати на розвиток ключових компетентностей шляхом використання інтерактивних технологій. Саме така форма організації навчально - виховного процесу створює комфортні умови, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивні методи сприяють опануванню учнями усіх рівнів пізнання, розвивають критичне мислення, уміння розмірковувати, розв'язувати проблемні ситуації.

Розвитку  комунікативної  компетентності  сприяє  метод  „Прес”.

Цю форму роботи  використовую тоді, коли виникають спірні питання,   необхідно знати і аргументувати визначену позицію щодо проблеми, яка вирішується,  переконати   інших у своїй правоті.  Наприклад,  на  уроці 

„Роль хімії в розв'язанні сировинної проблеми”  учні діляться на групи, кожна з яких отримує завдання – „Поясніть, чому  в Україні у галузі використання нафти і газу триває економічна криза”. Кожна група учнів презентує і захищає  свою позицію за таким алгоритмом:

1)…я думаю, що… (позиція);     2)…тому що… (пояснення);

3)…наприклад… (приклад);       4) таким чином… (висновок).

Ефективним є метод  „Асоціативний кущ”, який дозволяє  сприймати життя і науку як одне ціле, що є дуже важливим у  розвитку соціальної компетентності учня. На уроці „Будова атома” учні, маючи знання з уроків природознавства, фізики, називають слова, які асоціюються з поняттям „атом”. Атом: електрон, ядро, протон, найменша частинка, нейтрон, хімічний елемент, молекула, порядковий номер. Далі об'єднують ці терміни у дві групи: будова атома, характеристики атома, пропонують визначення поняттю „атом” і найбільш повне записують.

У навчально – виховному процесі використовую метод проекту тому, що  він створює  умови, за яких учень може самостійно здобувати знання чи застосовувати набуті, причому замість дій за шаблоном виступають пошукові і дослідницькі дії, робиться акцент на розвиток компетентності продуктивної творчої діяльності. До 175 - річниці від дня народження Дмитра Івановича Менделєєва  учнями  8-х  класів  був  створений проект „Життя  і  діяльність Д. І. Менделєєва”. Клас поділився на чотири творчі групи, три з яких отримали завдання – зібрати і систематизувати відомості про різні етапи з життєдіяльності вченого: дитинства і студентських років, педагогічної і наукової діяльності, особистого життя. Четверта група шукала інформацію про  вшанування пам'яті  видатного хіміка  нащадками  (міста,  вулиці, заводи,  кораблі,  навчальні  заклади,  мінерал, кратер на   Місяці, вулкан і т.д.). Результатом виконаної роботи стала яскрава мультимедійна презентація, яка всебічно висвітлила увесь життєвий шлях генія.

Систематично на різних етапах уроків користуюсь інтерактивною дошкою. На мою думку, це один і з найбільш ефективних засобів навчання, за допомогою якого реалізується давній, але до сьогодні правильний принцип методики викладання – краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Використання мультімедії з метою вивчення нового, повторення, узагальнення та систематизації матеріалу сприяє формуванню інформаційної компетентності. З використанням комп'ютерної графіки, малюнків GIF  стають простішими для розуміння  процеси гібридизації атомних орбіталей, їх форми  та  орієнтація в просторі, електролітичної дисоціації, фотосинтезу. Анімаційні 3-D моделі молекул допомагають учням пізнати мікросвіт, розмежувати такі поняття, як молекула, атом, хімічний елемент. Перегляд хімічних взаємодій між моделями речовин значно спрощує  розуміння типів хімічних реакцій, механізмів взаємодій. З метою економії часу на уроці використовую відеодемонстрації. Звичайно, вони не можуть замінити справжні досліди, „живий” хімічний  експеримент, але у тих випадках, коли речовини небезпечні для здоров'я (галогени, білий фосфор), або потрібно розглянути високотемпературні процеси (кольорова і чорна металургія),  відеодемонстрація є незамінна. При вивченні теми „Періодичний закон і періодична система хімічних елементів” використовую інтерактивну таблицю Д. І. Менделєєва, яка містить повну інформацію про всі хімічні елементи,  властивості груп хімічних  елементів, простих  речовин,  має зв'язок он-лайн  з  Вікіпедією.

Однією  з  ключових   є   компетентність  саморозвитку  й  самоосвіти, яка ґрунтується на  постійному  тренінгу  засвоєння  структури  діяльності  особистості. Самоосвіту учні  здійснюють  за етапами:  постановка мети; 2) планування; 3)  організація  робочого  листа; 4) реалізація; 5) рефлексія. Самостійна робота школярів спрямована на оволодівання навчальним матеріалом  застосування його без участі вчителя. Я пропоную такі прийоми та способи  самостійної  роботи на  уроках  хімії:  складання змісту теми уроку; робота з поняттями: екзотермічні, ендотермічні реакції, відносна атомна і молекулярна маси і т.п. (Разом з учнями перекладаємо терміни.) Це допомагає зробити запам’ятовування осмисленим; робота з тестами, що перетворює їх з інструмента контролю на інструмент навчання. Наприклад, під час вивчення нового матеріалу учням пропонується вибрати правильне твердження і аргументувати свою думку. На етапі закріплення матеріалу учні попередньо працюють із текстом підручника, потім — з тестовим завданням з наступною дискусією по темі.  В ході  обговорення  питань  вони будують   виклад   матеріалу   з використанням  термінів і понять, що ввійшли в тестові завдання; завдання на виявлення відповідності. Їх суть полягає в необхідності встановити відповідність  між поняттям і змістом.  Наприклад:

Установіть відповідність  між рівнянням  та типом хімічної реакції

1. Na₂O + H₂O → 2NaOH;                                                    А (обміну);

2. 3KOH + H₃PO₄ → K₃PO₄ + 3H₂O;                                   Б  ( сполучення) ;

3. 2H₂O₂ → 2H₂O + O₂;                                                         В  ( заміщення);

4. Ca + 2H₂O → Ca(OH)₂ + H₂.                                             Г   (розкладу);

складання  логічних  схем. Учням  пропоную  завдання: „Користуючись

текстом підручника, закінчіть структурно - логічну схему: кругообіг кисню в природі; робота зі складання й заповнення таблиць: ”Порівняльна характеристика властивостей речовин, що мають різні типи кристалічних ґраток”, „Порівняння хімічних властивостей розчинних і нерозчинних основ”.

Сучасний стан суспільства, високі темпи його розвитку висувають все нові, вищі вимоги до людини і його здоров'я. Здоров'я як умова свободи життя є основним чинником в системі найважливіших людських цінностей. Високий рівень захворюваності школярів вказує на необхідність і важливість формування в учнів  на уроках і в позаурочній діяльності, на мій погляд, найважливішу ключову – еколого - валеологічну компетенцію. Наприклад, на уроці „ Хімія в побуті  ” використовую метод групової роботи „Ажурна пилка”, за допомогою якого школярі опрацьовують велику кількість важливої для здоров'я інформації за короткий час. Учні  об'єднуються у чотири „ домашні групи ”, отримують матеріал для вивчення за такими темами: „Побутова хімія”, „Правила поводження з побутовими хімікатами”, „Ознаки отруєння побутовими хімікатами”, „Перша невідкладна допомога  у разі отруєнь і хімічних опіків”. Після виконаної роботи формують експерті групи, в яких обмінюються інформацією і повертаються в  „домашні групи”. Кожна група формулює і записує висновки.

При вивченні питання про парниковий ефект і фізіологічний  вплив  вуглекислого  газу  застосовую метод  „Мікрофон”. Ця форма дає можливість кожному швидко висловити свою позицію або думку. Учні називають джерела надходження вуглекислого газу в атмосферу і пропонують способи зменшення його концентрації в атмосфері.

Виховний захід  „Правда про тютюнопаління”  проводжу у вигляді ток – шоу . Виступаю у ролі ведучого, пропоную учням перегляд уривку  відеофільму „Сповідь курця”. Далі учні – „спеціалісти” починають обговорення, висловлюють свою думку. „Соціолог” презентує  статистику паління цигарок серед молоді та називає кількість жертв від цієї звички. „Історик” розповідає про  виникнення тютюнопаління та хибні погляди минулого про лікувальні властивості тютюну. „Хімік” повідомляє  склад тютюнового диму, паралельно пояснюючи властивості  речовин. „Лікар” називає хвороби, що спричинює ця залежність. „Косметолог” описує зміни, що відбуваються зі шкірою. „Еколог” пояснює  вплив диму на стан навколишнього середовища. В обговоренні беруть участь учні – глядачі, ставлять запитання спеціалістам. В ході дискусії формуються висновки, які підсумовуються ведучим.

Вірю у те, що  учні на моїх уроках  отримають необхідні знання для розумного використання хімічних речовин, забезпечення безпеки життєдіяльності в сучасному світі,  набудуть умінь діяти адекватно у певних ситуаціях і усвідомлюватимуть свою відповідальність за певну  діяльність.

Словничок термінів

Словничок термінів

  Агрохімія — наука про хімічні та біохімічні процеси у ґрун­тах і рослинах.

Адсорбція — явище поглинання атомів, молекул, йонів поверхнею твердої речовини.

Алотропія — явище утворення елементом кількох простих речовин.

Алюмотермія — метод добування металів за екзотермічною реакцією між оксидом металічного елемента і алюмінієм.

Атомна частка елемента — відношення кількості атомів елемента до кількості атомів усіх елементів у певному середо­вищі.

Відносний вихід продукту реакції — 1) величина, яка харак­теризує повноту перебігу хімічної реакції або ступінь перетво­рення однієї речовини на іншу; 2) відношення кількості речо­вини або маси добутого продукту реакції до його кількості речовини або маси, обчисленої за хімічним рівнянням.

Делокалізовані електрони — електрони, які переміщуються в речовині від одного атома до іншого.

Диполь — частинка (молекула), яка має два різнойменно заряджені полюси.

Добрива — речовини, які вносять у ґрунт для покращення розвитку рослин.

Доменний газ — суміш чадного, вуглекислого газів і азоту, яка виходить із доменної печі.

Електронегативність — властивість атома елемента змі­щувати до себе електронну пару, спільну з атомом іншого еле­мента.

Іржа — продукт взаємодії заліза з киснем повітря і водою.

Кисла сіль — продукт неповного заміщення атомів Гідрогену в молекулі багатоосновної кислоти на атоми (йони) металічно­го елемента або йони амонію.

Кислотні опади — атмосферні опади (дощ, сніг), які містят домішки кислот.

Кокс — речовина, добута нагріванням вугілля за високо' температури без доступу повітря.

Колообіг елемента — сукупність процесів у природі, під час яких атоми або йони елемента внаслідок хімічних реакцій переходять від одних речовин до інших.

Колообіг речовини — сукупність природних фізичних проце­сів за участю речовини.

Корозія — процес руйнування металу внаслідок його хіміч­ної взаємодії з речовинами довкілля.

Кристал — природне фізичне тіло, що має плоскі грані (поверхні) та прямі ребра (стики граней).

Кристалічні ґратки — модель будови кристалічної речо­вини.

Кристалогідрат — кристалічна речовина, що містить у своєму складі молекули води.

Макроелементи — хімічні елементи, які засвоюються рос­линами в найбільших кількостях.

Металічний зв'язок — зв'язок між катіонами в металі, здій­снюваний за допомогою делокалізованих електронів.

Металургія — галузь промисловості, основою якої є до­бування металів.

Міграція хімічних елементів — постійне переміщення ато­мів, молекул, йонів, речовин в атмосфері, гідросфері, на поверхні Землі, а також із одної «оболонки» планети в іншу.

Мікроелементи — хімічні елементи, які засвоюються рос­линами в незначних кількостях.

Мінерал — тверда, здебільшого кристалічна речовина, що утворилася в земній корі або на поверхні планети внаслідок фізико-хімічних процесів.

Озоновий шар — шар атмосфери, в якому концентрація озону найбільша.

Парниковий ефект — явище затримання теплоти на плане­ті внаслідок поглинання інфрачервоних променів вуглекислим газом та деякими іншими газами, наявними в атмосфері.

Пасивація — явище утворення під час реакції на поверхні металу хімічно пасивної сполуки.

Руда — природна сполука (мінерал) або суміш сполук, яку використовують для промислового добування металу.

Сталь — сплав заліза, в якому масова частка Карбону не перевищує 2 % , а Фосфору і Сульфуру міститься дуже мало.

Ступінь окиснення — умовний цілочисельний заряд атома в речовині.

Твердість води — властивість природної води, зумовлена наявністю в ній катіонів Кальцію і Магнію.

Чавун — сплав заліза, в якому масова частка Карбону стано­вить від 2 до 4,8 % , а сума масових часток Сульфуру, Фосфору, Силіцію та інших елементів не перевищує 8 %.

Чорна металургія — галузь металургії з виробництва чаву­ну, сталі і сплавів на основі заліза.

Флюси — сполуки (як правило, природні карбонати), які добавляють для взаємодії з домішками в металі, що виплав­ляється.

Хімічний зв'язок — взаємодія між атомами, молекулами, йонами, завдяки якій частинки утримуються разом.

Шлак — суміш солей (силікатів, фосфатів), яка утворюється під час металургійного процесу.

 Якісна реакція — реакція, за зовнішнім ефектом якої ви­являють певний йон або сполуку.

    Атом — найдрібніша електронейтральна частинка речовини, яка складається із позитивно       зарядженого ядра й негативно заря­джених електронів, що рухаються навколо нього.

Атомна одиниця маси (скорочено — а. о. м.) — одиниця вимірю­вання маси найдрібніших частинок речовини, яка становить —

маси атома Карбону.

Бінарна сполука — речовина, утворена двома елементами. Валентність — здатність атома сполучатися з певною кількіс­тю таких самих або інших атомів.

Відносна атомна маса елемента — відношення маси атома

елемента до атомної одиниці маси (— маси атома Карбону).

12

Відносна молекулярна маса — відношення маси молекули до

атомної одиниці маси

Відносна формульна маса — відносна маса формульної одиниці речовини.

Властивості речовини — ознаки, за якими речовина відріз­няється від іншої або подібна до неї.

Горіння — хімічна реакція, під час якої виділяється теплота і з'являється полум'я.

Графічна формула — формула, в якій за допомогою рисок пока­зано порядок сполучення атомів у молекулі. Група — стовпчик у періодичній системі. Електрон — негативно заряджена частинка, складова атома. Іржавіння — хімічна реакція заліза з киснем і водою. Ион — заряджена частинка, утворена внаслідок втрати атомом або приєднання до нього одного чи кількох електронів.

Каталізатор — речовина, яка прискорює хімічну реакцію.

Компонент — речовина, складова суміші.

Кристал — природне фізичне тіло, що має плоскі грані (поверхні) та прямі ребра (стики граней).

Кругообіг елемента — сукупність процесів у природі, під час яких атоми або йони елемента в результаті хімічних реакцій пере­ходять від одних речовин до інших.

Масова частка елемента у сполуці — відношення маси еле­мента до відповідної маси сполуки.

Матеріал — речовина, яку використовують для виготовлення різних предметів, обладнання, будівельних конструкцій, худож­ніх виробів тощо.

Молекула — електронейтральна частинка, яка складається із двох або більшої кількості сполучених атомів.

Неоднорідна суміш — суміш, у якій речовини можна виявити спостереженням.

Однорідна суміш — суміш, у якій речовини не можна виявити спостереженням.

Окиснення — хімічна реакція речовини з киснем.

Оксид — сполука, утворена двома елементами, одним із яких є Оксиген.

Органічні речовини — сполуки Карбону (за деякими винятками).

Перегонка, або дистиляція, — метод розділення рідких сумі­шей за допомогою нагрівання до температур кипіння речовин у спеціальному приладі.

Період — рядок у періодичній системі.

Періодична система хімічних елементів — таблиця, в якій елементи розміщені за зростанням заряду ядер атомів.

Порядковий номер хімічного елемента — номер клітинки періодичної системи, де розміщений елемент.

Проста речовина — речовина, утворена одним хімічним еле­ментом.

Реагент — речовина, яка вступає в хімічну реакцію.

Реакція розкладу — реакція, в результаті якої з однієї речови­ни утворюється кілька інших речовин.

Реакція сполучення — реакція, в результаті якої з кількох речовин утворюється одна речовина.

Речовина — те, з чого складається фізичне тіло (предмет).

Складна речовина, або хімічна сполука, — речовина, утворена кількома хімічними елементами.

Схема хімічної реакції — запис реакції за допомогою хімічних формул реагентів і продуктів.

Фізичне явище — явище, під час якого речовина не перетворю­ється на іншу.

Фізичні властивості речовини — властивості, які можна визна­чити спостереженням або вимірюванням, без перетворення речо­вини на іншу.

Формульна одиниця — найменший повторюваний фрагмент будови речовини, її найдрібніша «цеглинка».

Фотосинтез — процес перетворення вуглекислого газу і води в листях рослин на органічні речовини і кисень під дією сонячного світла.

Хімічна формула — пбзначення атома, молекули, йона або речовини за допомогою символів хімічних елементів та індексів.

Хімічне рівняння — запис хімічної реакції за допомогою фор­мул реагентів і продуктів, який відповідає закону збереження маси речовин.

Хімічне явище, або хімічна реакція, — явище, під час якого речовина (кілька речовин) перетворюється на іншу (інші).

Хімічний елемент — вид атомів із певним зарядом ядра.

Хімічні властивості речовини — властивості, які виявляються в її здатності вступати в певні реакції.

Хімія — наука про речовини та їх перетворення.

Ядро атома — позитивно заряджена складова атома, розміще­на в його центрі.

Заходи безпеки на льоду

            Усі водойми, на яких проводиться відпочинок дітей, повинні бути закріплені відповідальними організаціями рішенням місцевих органів виконавчої влади.

            Перш ніж ступати на лід, дізнайтесь про товщину льодового покрову на водоймі. У різних місцях річок, озер товщина льодового покрову може бути різною. У гирлах річок та приток міцність льоду послаблена течією.

            Міцність льоду можна визначити візуально. На водоймах безпечним вважається лід при температурі повітря нижче 0:

Ø  для одного пішохода – лід синюватого або зеленкуватого відтінку, товщина повинна бути не менше 5-7 см., лід блакитного кольору – найміцніший, білого – міцність у два рази менше, сірий – свідчить про присутність води у товщі льоду;

Ø  для групи людей (масові переправи пішки) – товщина не менше 15 см;

Ø  при масовому катанні на ковзанах – 25 см.

            Категорично забороняється перевіряти міцність льоду ударами ніг.

            Під час руху по льоду звертати увагу на його поверхню, обходити небезпечні місця та ділянки, покриті товстим шаром снігу. Особливу обережність слід проявляти у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами промислових підприємств, які впадають v водойму, кущами і травою, що виступають на поверхню.

            При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5-6 метрів та бути готовим надати необхідну допомогу людині, яка йде попереду.

            Користуватись майданчиками для катання на ковзанах, що обладнуються на водоймах, дозволяється лише після ретельної перевірки міцності льоду. Товщина льоду повинна бути не менше 12 см, а при массовому катанні не менше 25 см.

 Антіпіна В.С.

Для вчителів: 

фізкультхвилинки

http://umni4ka.ucoz.ua/video/vic/sport

70 років з Дня визволення Запоріжжя від німецько - фашистських загарбників

70 років з Дня визволення Запоріжжя від німецько - фашистських загарбників

http://umni4ka.ucoz.ua/video/vip/9398/puteshestvija_i_sobytija/1_0008