Результаты контрольной работы на МАН

http://zp-ecolog.in.ua/man/2016.pdf

Завдання та розв'язки предметних олімпіад в Запорізькій області

http://nmc-zoippo.wixsite.com/nmc-zoippo/olimpiadi-2016-17

Анотація перспективного педагогічного досвіду

Номінація (секція) Виставки:

Номінація «Компетентнісна освіта: специфіка навчальних предметів»

Секція «Фізичне виховання та основи здоров'я» 

Інформація про авторів досвіду: Шмирко Сергій Вікторович, 

вчитель основ здоров’я, спеціаліст вищої категорії 

Контактна інформація про навчальний заклад (освітню установу):

Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 97 Запорізької міської ради Запорізької області.

Директор – Цинкуш Павло Володимирович.

69118, м. Запоріжжя,  пр. 40-річчя Перемоги, 27. 

Тел.: (061) 218-69-73

email: zp.school97@gmail.com 

Тема досвіду: Формування життєвих компетентностей засобами активного застосування дидактичних матеріалів

Провідна педагогічна ідея досвіду: створення  оптимальних умов для формування життєвих компетентностей учнів  засобами активного застосування дидактичних матеріалів. Досвід має практичне значення і рекомендується для впровадження в практику роботи ЗНЗ. 

Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду:

визначається цілеспрямованим висвітленням проблеми використання навчально - дидактичних матеріалів з основ здоров'я  засобами активного застосування дидактичних матеріалів, а також пов'язано з сучасними пріоритетами державної політики в галузі освіти (впровадження нового Державного стандарту), україномовного освітнього і культурного простору; з необхідністю зумовлених досвідом перетворень у педагогічному процесі для подальшого підвищення якості освітньої роботи. 

Науково-теоретична база досвіду: система  викладання  предмета  ґрунтується на творчому  використанні фундаментальних  досліджень Аванесова  B.C., Булах І. Є., Анастазі А. щодо  тестування знань учнів.

Стисла анотація досвіду: на своїх уроках я впроваджую  тестові завдання,  у  змісті яких визначається рівень навчальних досягнень з конкретної теми,  з певного блоку навчального матеріалу. Досвід комбінаторний, поєднує розробки відомих фахівців Будаха І.Є., Анастазі А., Аванесова В.С. та враховує вимоги концепції Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Організації Об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ) висуваються вимоги до ефективного навчання здорового способу життя і безпечної життєдіяльності учнів на засадах розвитку життєвих навичок. Для досягнення цієї мети сучасні стандарти високоякісної освіти передбачають організацію моніторингового навчання та оцінювання його результатів.  

Результативність впровадження досвіду: Система роботи дозволяє інтенсифікувати процес навчання, вільно варіювати часом в межах даної теми. З’являється можливість для здійснення індивідуального підходу до дітей, диференційованої роботи, що дає можливість враховувати індивідуальні інтереси та здібності дітей; вчасно усувати прогалини у знаннях. 

Репрезентація досвіду: досвід було репрезентовано у  Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 97 (виступ на педраді) та засіданні районного методичного об’єднання вчителів основ здоров'я (під час проведення семінару «Впровадження інноваційних технологій на уроках основи здоров’я.»).  

Тегі:  тести, дидактичний матеріал, основи здоров'я, 5 клас, самостійна робота, рівень знань, валідність тестів, тестові завдання.

Посилання на матеріал:

 http://umni4ka.ucoz.ua/blog

http://kotikzp1019.blogspot.com

Кросворд по біології

1									А
2									Н
3									Т
4									Р
5									О
6									П
7									О
8									Л
9									О
10									Г
11									І
12									Я

1.	Структурний елемент ядра клітини, шо містить ДНК.
2.	Здатність організму протистояти збудникам захворювання.
3.	Наука про спадковість і мінливість.
4.	Хронічне інфекційне захворювання, що характеризується ураженням органів дихання.
5.	Група нижчих автотрофних, переважно водних рослин.
6.	Напіврідне внутрішнє становище клітини, в якому містяться органели.
7.	Процес утворення зеленими рослинами і деякими прокаріонами органічних речовин  з неорганичніх за допомогою сонячної енергії, що поглинається хлорофілом.
8.	Ритмічні коливання стінок судин.
9.	Вегетативне тіло деяких водоростей, грибів, лишайників і деяких мохів.
10.	Загальна наука про взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем.
11.	Взаємодія і співіснування різних біологічних видів.
12.	Як називається наука про живу природу природу.

Кросворд підготували учні 11-А класу ЗОШ №97 м. Запоріжжя

Ватутіна Катерина і Набережний Герман

ПРОБЛЕМНАЯ ЛЕКЦИЯ «Стресс всемогущий»

По материалам статьи

Людмила ДЕНИСЕНКО

«2000» №35 (474) от 28.08.2009 г.

Психологи единодушны: сентябрь — месяц особо острых стрессов, период психологического и физиологического напряжения. Причем тревога и страх неизбежности, в данном случае учебного процесса, вводит в ступор не только школьников и студентов, еще вчера наслаждавшихся беззаботным отдыхом, но и их родителей.
В свою очередь родительский стресс накладывается на детскую тревожность, осложняя и без того уязвимую для психики ситуацию начала учебного года.
Примеров, когда мы испытываем дискомфорт, переживая новые события, — бесчисленное множество в нашей жизни.
Но как бы мы ни отзывались о стрессе, мол, это бич современности, психологи уверены: он не является чем-то отрицательным, напротив, это отличный стимул для развития и путь к самореализации. А еще именно стресс позволяет человеку испытывать эмоции.

Впрочем, специалисты признают, что нынешняя жизнь переполнена психологическим напряжением, которое не находит разрядки. А самая распространенная стрессовая ситуация, с которой обращаются горожане, например, по телефону киевской службы доверия, — семейные драмы, в частности жестокость по отношению к близким и тайная жизнь на два дома. 
Полностью работу можно посмотреть здесь:
https://docs.google.com/document/d/1TxTRTzytVk-5qLbHOs0J9rzkqkg_bPxwSu4D9TfnkDU/edit

В чем истоки злорадства?

Александр ПРОХОРОВ

Данная статья вышла в выпуске «2000», №4 (543) 28 января - 3 февраля 2011 г.

Индустрия развлечений без устали эксплуатирует сюжеты с неловкими падениями героев, с бросанием в лицо тортами и т. д., ибо такие картины неизменно вызывают смех.

Артур Шопенгауэр в труде «Парерга и паралипомена» назвал злорадство самой скверной чертой человеческого характера, ибо оно родственно жестокости. Тем не менее это чувство известно многим, в том числе и вполне симпатичным людям.

Почему же мы радуемся чужим неудачам?

Немецкие ученые опубликовали результаты соответствующих исследований, в которых участникам предстояло вжиться в образ некоего человека.

В первом случае это был типичный неудачник, одинокий человек, проваливший собеседование при приеме на работу, запасной игрок любительской бейсбольной команды.

Во втором — напротив, успешный ведущий сотрудник компьютерной фирмы, удачливый спортсмен, осаждаемый толпой поклонниц.

Аналогично выглядели и антиподы для девушек, которым предстояло вжиться в предложенные роли.

В результате эксперимента выяснилось, что «неудачник» радуется просчетам преуспевающего «везунчика». И что примечательно — чем сильнее была зависть, тем сильнее выражалось злорадство.

«Злорадство придает нам силы, — утверждают немецкие психологи. — Это чувство разгружает психику и повышает самооценку».

Врожденное ли это чувство или оно культивируется в ходе воспитания и приобретения жизненного опыта?

Пытаясь ответить на этот вопрос, ученые провели эксперимент, наблюдая за поведением детей в возрасте от четырех до восьми лет. Малыши могли подменить яблочный сок, предназначенный для взрослых, на лимонный.

Дети по-разному вели себя, когда дяди и тети подносили стакан к губам. Четырехлетние малыши указывали на сок и пытались предостеречь. У детей от пяти до семи лет уже проявлялись признаки злорадства — было видно их предвкушение радости в связи с проделкой. Полностью она удавалась только восьмилетним детям — те подменяли стакан и с непроницаемыми лицами наблюдали, как взрослый начинает пить кислый сок, а затем радовались его изумлению.

Способность злорадствовать, вероятно, развивается в начальной школе. «Здесь дети находятся в ситуации, когда приходится подтверждать свой статус. Таким образом, можно сделать вывод, что злорадство вовсе не врожденное, а приобретенное чувство в ходе воспитания и взросления», — утверждают немецкие психологи.

Объяснить причину возникновения злорадства я попросил Наталью Михлину, психолога, психотерапевта Украинского центра практической психологии (тел. 066-781-7114)

— Понятие «злорадство» включает два полярных чувства: злость и радость. Злость за что-то и радость от чего-то.

Злорадные мысли у человека могут возникать от неудовлетворенности собой, своими действиями, собственными достижениями, неумения добиваться поставленной цели, контактировать, под влиянием ощущения своей малоценности. Особенно проявление этого чувства характерно в случаях, когда наблюдается соперничество и конкуренция, борьба за власть, достижения или влияние.

Первые ощущения злорадства (получение удовольствия от того, что другому хуже) человек может испытать еще в детстве. Ребенок от трех до семи лет, не получающий достаточного подтверждения того, что он ценен и любим, получает душевную травму, называемую нарциссической. Часто родители, пытаясь «совершенствовать» ребенка, воздействовать на его поведение, прибегают к сравнению: «Если ты послушный, делаешь все «правильно», я тебя люблю, ты хороший. Если не слушаешься, хулиганишь — плохой, я тебя не люблю. Посмотри, как ведет себя твой братик, подружка, одноклассник...»

Таким образом, «большие» признают не ребенка, не его личность и его потребности, а его действия и поступки.

Взрослея, чтобы получить любовь и признание значимых для него людей, человек стремится быть «лучше», важнее, заметнее. При этом он постоянно сравнивает себя с другими: этого я не смог, мне таким не стать, у меня ничего не получится... Снижается самооценка, ибо сравнение чаще всего идет не в свою пользу. В результате возникает зависть к тому, что есть кто-то более успешный, более удачливый, кому все дается легко, а удача сама идет в руки.

И если у того, более успешного, случается неприятность, его статус понижается — тем самым автоматически повышается статус изначально менее успешного человека, причем происходит это без каких-либо его усилий. Завистнику становится легче, он радуется, что возможности уравнялись: «Теперь ты побудь в моей шкуре...»

— Разумеется, злорадство еще никого не красило. Но можно ли сказать, что люди, испытывающие его, безнадежно потеряны в нравственном смысле?

— Злорадство — это сложное состояние, возникающее на определенные действия и ситуации, однако оно не исключает возникновение других чувств. Человек может радоваться чьей-то беде и одновременно чувствовать страх, вину, обиду, бояться неудач, быть «никем», выглядеть хуже, чем другие, чувствовать вину за то, что не оправдал чьих-то надежд, обиду на жизнь, на обстоятельства... А когда противнику становится еще хуже, чем ему самому, в человеке появляется чуткость, сочувствие и сопереживание.

Компетентністний підхід при диференціації навчання, як засобу індивідуалізації на уроках хімії, біології та основ здоров’я

Сучасна педагогічна технологія передбачає визнання індивідуальності учня, яка визначається в значній мірі направленістю його розвитку. Однією з умов реалізації компетентністного підходу в особистністно-орієнтованому навчанні хімії, біології та основ здоров’я являється організація диференціація навчання. Головною метою диференціації являється переборювання та зглажування протиріч між посереднім підходом до всіх учнів та індивідуальністю кожної дитини.

Диференціація – це організація навчального процесу з врахуванням домінуючих особливостей груп учнів.

Індивідуалізація – це врахування особистих рис кожного учня.

В першому випадку беруться групові, в другому – індивідуальні особливості, і диференційоване навчання виступає як умова і засіб індивідуалізації.

Учні одного й того ж класу володіють різним рівнем засвоєння знань, різним рівнем працездатності. Індивідуальна різниця проявляється також і в типах мислення. Учні одного й того ж класу відрізняються один від одного високим. Середнім та низьким рівнем навчаємості.

Все вище сказане достатньо переконливо вказує на широкий спектр відмінностей між учнями. І тут виникає проблема: як вчителю побудувати свою діяльність і діяльність учня на уроці, щоб врахувати всі особливості і створити такі умови навчання, щоб воно було ефективним для кожної дитини? Як одночасно навчати всіх, але по-різному?

Перш за все потрібно признати, що провідну роль в його особистому навчанні. Важливий в даному випадку підбір індивідуального змісту навчання, можливість вибору учнем свого стилю, темпу і ритму, оцінки результатів. Кожному учню потрібно надати можливість побудувати особисту навчальну траєкторію засвоєння навчальної дисципліни.

Індивідуальна навчальна траєкторія – це персональний шлях реалізації особистого потенціалу кожного учня в освіті І-ІІІ ступеня.

Задача навчання по індивідуальній навчальній траєкторії полягає в забезпеченні індивідуальної зони розвитку учня, що дозволяє йому на кожному етапі створювати навчальну продукцію, спираючись на свої індивідуальні якості і здібності.

Організація особистністно-орієнтованого навчання учнів має за мету реалізовувати наступні можливості:

·         можливість вибору або виявлення індивідуального смислу і цілей в кожній темі, на уроці;

·         можливість вибору індивідуального темпу навчання, форм і методів розв’язку навчальних задач, способів контролю, рефлексії і самооцінки своєї діяльності на основі знання своїх індивідуальних особливостей;

·         можливість випередження або поглиблення освоюваного змісту навчального курсу;індивідуальний вибір додаткової тематики і творчих робіт по предмету.

Основні елементи індивідуальної навчальної діяльності учня:

·         особиста мотивація діяльності(навіщо це я роблю?);

·         постановка особистої мети(передбачуваний результат);

·         особистий план діяльності;

·         реалізація плану;

·         рефлексія(осмислення своєї діяльності);

·         корекція і переросподіл цілей.

Організація розвитку по індивідуальній траєкторії здійснюється за допомогою диференціації навчання, згідно якого до кожного учня слід підходити індивідуально, диференціюючи матеріал, що вивчається по степені складності.

Повністю роботу можна переглянути за посиланням: