Словничок термінів

Словничок термінів

  Агрохімія — наука про хімічні та біохімічні процеси у ґрун­тах і рослинах.

Адсорбція — явище поглинання атомів, молекул, йонів поверхнею твердої речовини.

Алотропія — явище утворення елементом кількох простих речовин.

Алюмотермія — метод добування металів за екзотермічною реакцією між оксидом металічного елемента і алюмінієм.

Атомна частка елемента — відношення кількості атомів елемента до кількості атомів усіх елементів у певному середо­вищі.

Відносний вихід продукту реакції — 1) величина, яка харак­теризує повноту перебігу хімічної реакції або ступінь перетво­рення однієї речовини на іншу; 2) відношення кількості речо­вини або маси добутого продукту реакції до його кількості речовини або маси, обчисленої за хімічним рівнянням.

Делокалізовані електрони — електрони, які переміщуються в речовині від одного атома до іншого.

Диполь — частинка (молекула), яка має два різнойменно заряджені полюси.

Добрива — речовини, які вносять у ґрунт для покращення розвитку рослин.

Доменний газ — суміш чадного, вуглекислого газів і азоту, яка виходить із доменної печі.

Електронегативність — властивість атома елемента змі­щувати до себе електронну пару, спільну з атомом іншого еле­мента.

Іржа — продукт взаємодії заліза з киснем повітря і водою.

Кисла сіль — продукт неповного заміщення атомів Гідрогену в молекулі багатоосновної кислоти на атоми (йони) металічно­го елемента або йони амонію.

Кислотні опади — атмосферні опади (дощ, сніг), які містят домішки кислот.

Кокс — речовина, добута нагріванням вугілля за високо' температури без доступу повітря.

Колообіг елемента — сукупність процесів у природі, під час яких атоми або йони елемента внаслідок хімічних реакцій переходять від одних речовин до інших.

Колообіг речовини — сукупність природних фізичних проце­сів за участю речовини.

Корозія — процес руйнування металу внаслідок його хіміч­ної взаємодії з речовинами довкілля.

Кристал — природне фізичне тіло, що має плоскі грані (поверхні) та прямі ребра (стики граней).

Кристалічні ґратки — модель будови кристалічної речо­вини.

Кристалогідрат — кристалічна речовина, що містить у своєму складі молекули води.

Макроелементи — хімічні елементи, які засвоюються рос­линами в найбільших кількостях.

Металічний зв'язок — зв'язок між катіонами в металі, здій­снюваний за допомогою делокалізованих електронів.

Металургія — галузь промисловості, основою якої є до­бування металів.

Міграція хімічних елементів — постійне переміщення ато­мів, молекул, йонів, речовин в атмосфері, гідросфері, на поверхні Землі, а також із одної «оболонки» планети в іншу.

Мікроелементи — хімічні елементи, які засвоюються рос­линами в незначних кількостях.

Мінерал — тверда, здебільшого кристалічна речовина, що утворилася в земній корі або на поверхні планети внаслідок фізико-хімічних процесів.

Озоновий шар — шар атмосфери, в якому концентрація озону найбільша.

Парниковий ефект — явище затримання теплоти на плане­ті внаслідок поглинання інфрачервоних променів вуглекислим газом та деякими іншими газами, наявними в атмосфері.

Пасивація — явище утворення під час реакції на поверхні металу хімічно пасивної сполуки.

Руда — природна сполука (мінерал) або суміш сполук, яку використовують для промислового добування металу.

Сталь — сплав заліза, в якому масова частка Карбону не перевищує 2 % , а Фосфору і Сульфуру міститься дуже мало.

Ступінь окиснення — умовний цілочисельний заряд атома в речовині.

Твердість води — властивість природної води, зумовлена наявністю в ній катіонів Кальцію і Магнію.

Чавун — сплав заліза, в якому масова частка Карбону стано­вить від 2 до 4,8 % , а сума масових часток Сульфуру, Фосфору, Силіцію та інших елементів не перевищує 8 %.

Чорна металургія — галузь металургії з виробництва чаву­ну, сталі і сплавів на основі заліза.

Флюси — сполуки (як правило, природні карбонати), які добавляють для взаємодії з домішками в металі, що виплав­ляється.

Хімічний зв'язок — взаємодія між атомами, молекулами, йонами, завдяки якій частинки утримуються разом.

Шлак — суміш солей (силікатів, фосфатів), яка утворюється під час металургійного процесу.

 Якісна реакція — реакція, за зовнішнім ефектом якої ви­являють певний йон або сполуку.

    Атом — найдрібніша електронейтральна частинка речовини, яка складається із позитивно       зарядженого ядра й негативно заря­джених електронів, що рухаються навколо нього.

Атомна одиниця маси (скорочено — а. о. м.) — одиниця вимірю­вання маси найдрібніших частинок речовини, яка становить —

маси атома Карбону.

Бінарна сполука — речовина, утворена двома елементами. Валентність — здатність атома сполучатися з певною кількіс­тю таких самих або інших атомів.

Відносна атомна маса елемента — відношення маси атома

елемента до атомної одиниці маси (— маси атома Карбону).

12

Відносна молекулярна маса — відношення маси молекули до

атомної одиниці маси

Відносна формульна маса — відносна маса формульної одиниці речовини.

Властивості речовини — ознаки, за якими речовина відріз­няється від іншої або подібна до неї.

Горіння — хімічна реакція, під час якої виділяється теплота і з'являється полум'я.

Графічна формула — формула, в якій за допомогою рисок пока­зано порядок сполучення атомів у молекулі. Група — стовпчик у періодичній системі. Електрон — негативно заряджена частинка, складова атома. Іржавіння — хімічна реакція заліза з киснем і водою. Ион — заряджена частинка, утворена внаслідок втрати атомом або приєднання до нього одного чи кількох електронів.

Каталізатор — речовина, яка прискорює хімічну реакцію.

Компонент — речовина, складова суміші.

Кристал — природне фізичне тіло, що має плоскі грані (поверхні) та прямі ребра (стики граней).

Кругообіг елемента — сукупність процесів у природі, під час яких атоми або йони елемента в результаті хімічних реакцій пере­ходять від одних речовин до інших.

Масова частка елемента у сполуці — відношення маси еле­мента до відповідної маси сполуки.

Матеріал — речовина, яку використовують для виготовлення різних предметів, обладнання, будівельних конструкцій, худож­ніх виробів тощо.

Молекула — електронейтральна частинка, яка складається із двох або більшої кількості сполучених атомів.

Неоднорідна суміш — суміш, у якій речовини можна виявити спостереженням.

Однорідна суміш — суміш, у якій речовини не можна виявити спостереженням.

Окиснення — хімічна реакція речовини з киснем.

Оксид — сполука, утворена двома елементами, одним із яких є Оксиген.

Органічні речовини — сполуки Карбону (за деякими винятками).

Перегонка, або дистиляція, — метод розділення рідких сумі­шей за допомогою нагрівання до температур кипіння речовин у спеціальному приладі.

Період — рядок у періодичній системі.

Періодична система хімічних елементів — таблиця, в якій елементи розміщені за зростанням заряду ядер атомів.

Порядковий номер хімічного елемента — номер клітинки періодичної системи, де розміщений елемент.

Проста речовина — речовина, утворена одним хімічним еле­ментом.

Реагент — речовина, яка вступає в хімічну реакцію.

Реакція розкладу — реакція, в результаті якої з однієї речови­ни утворюється кілька інших речовин.

Реакція сполучення — реакція, в результаті якої з кількох речовин утворюється одна речовина.

Речовина — те, з чого складається фізичне тіло (предмет).

Складна речовина, або хімічна сполука, — речовина, утворена кількома хімічними елементами.

Схема хімічної реакції — запис реакції за допомогою хімічних формул реагентів і продуктів.

Фізичне явище — явище, під час якого речовина не перетворю­ється на іншу.

Фізичні властивості речовини — властивості, які можна визна­чити спостереженням або вимірюванням, без перетворення речо­вини на іншу.

Формульна одиниця — найменший повторюваний фрагмент будови речовини, її найдрібніша «цеглинка».

Фотосинтез — процес перетворення вуглекислого газу і води в листях рослин на органічні речовини і кисень під дією сонячного світла.

Хімічна формула — пбзначення атома, молекули, йона або речовини за допомогою символів хімічних елементів та індексів.

Хімічне рівняння — запис хімічної реакції за допомогою фор­мул реагентів і продуктів, який відповідає закону збереження маси речовин.

Хімічне явище, або хімічна реакція, — явище, під час якого речовина (кілька речовин) перетворюється на іншу (інші).

Хімічний елемент — вид атомів із певним зарядом ядра.

Хімічні властивості речовини — властивості, які виявляються в її здатності вступати в певні реакції.

Хімія — наука про речовини та їх перетворення.

Ядро атома — позитивно заряджена складова атома, розміще­на в його центрі.