На цей час практично кожний учитель хімії  застосовує в  своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. На мій погляд це пов’язане зі становленням нового стилю мислення  вчителів, що орієнтуються на ефективне рішення освітньо-виховних задач в умовах більш ніж скромної кількості  предметних часів та посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів.

“Давно визнано, що гра займає значну частину життя дитини. Ще у вісімнадцятому столітті Ж. Ж. Руссо писав про те, що для того, щоб пізнати та зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за його  іграми, а це означає, що, прагнучи учню вираз та  дослідження власного емоційного світу, педагог повинен  звертатися до цього концептуально-експресивному світу. На відміну від  дорослих, для яких  природним середовищем є мова, природнім середовищем для дитини є гра та  різноманітна діяльність».[1]  Про першорядне значення гри, для природного розвитку дитини свідчить той факт, що  ООН проголосила  гру універсальним та невід’ємним право дитини.  Так само, як дитинство має свій внутрішній  зміст та не є простою підготовкою до дорослості,  так само гра має свою внутрішню цінність та важлива не залежно від того, до яких наслідків вона може привести. На відміну від роботи,  яка має певну мету та спрямована на  виконання якогось певного завдання шляхом пристосування до  вимог безпосереднього оточення, гра внутрішньо складна, не залежить   від  заохочення з існуючими  у дитини уявленнями.

---

[1] Эльконин Д. Б. Психология игры. М., 1999. С. 8.