Ігрова діяльність
Гра
наряду із трудом на навчанням – один з основних видів діяльності людини, дивовижний феномен нашого
існування.
За
визначенням, гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відновлення та засвоєння
суспільного досвіду, в якому складається та удосконалюється самоуправління
поведінкою.
В
людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:
·
Розважальну
(це основна функція гри – розважити, доставити задоволення, натхнути, пробудити
інтерес);
·
Комунікативну:
засвоєння діалектики спілкування;
·
Самореалізації
у грі як полігоні людської практики;
·
Ігротерапевтичну:
подолання різних труднощів, що виникають у
інших видах життєдіяльності;
·
Діагностичну:
виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
·
Функцію
корекції: внесення позитивних змін в структуру особистих показників;
·
Міжнаціональної
комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
·
Соціалізації:
включення в систему суспільних
відношень, засвоєння норм людського спілкування.
Більшості
ігор властиві чотири головні риси (за С.О. Шмаковим):
·
Вільна
розливальна діяльність, що застосовується лише за бажанням дитини, заради
задоволення від самого процесу діяльності,
а не лише від результату (процедурне задоволення);
·
Творчій,
в значній мірі імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності (“поле
творчості”);
·
Емоційне
піднесення діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція та ін.
(чуттєва природа гри, “емоційна напруга”);
·
Наявність
прямих або непрямих правил, що відображають
зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.
В
структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз
результатів, в яких особа повністю
реалізує себе як суб’єкт.
Мотивація ігрової діяльності забезпечує її добровільності, можливостями вибору та елементами змагальності,
задоволення потреби в самоствердженні,
самореалізації.
В
структуру гри як процесу входять: а) ролі, взяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації
цих ролей; в) ігрове застосування предметів, тобто заміщення реальних речей
ігровими, умовними; г) реальні відношення між граючими; д) сюжет (зміст) – область дійсності, що умовно
відтворюється у грі.
Значення
гри неможливо вичерпати та оцінити розважально-рекреативними можливостями.
В тому й складається її феномен, що, являючись розвагою, відпочинком,
вона здатна перерости в навчання, в творчість,
в терапію, в модель типу людських відношень та проявів у праці.
Комментариев нет:
Отправить комментарий